Теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що деякі види продукції проходять цикл, що складається із 4 етапів: впровадження, зростання, зрілість та занепад. Виробництво цієї продукції переходить з країни у крану залежно від етапу циклу. На першому етапі розробляються нововведення у відповідь на виявлену потребу. Головна роль тут належить промислово розвинутим країнам. Як тільки виріб розроблений, його ще необхідно вдосконалити, і тому виробництво, як правило, розміщується у країнах, де товари були розроблені, або інших кранах з подібним рівнем життя. На цьому етапі виробничий процес працемісткіший, ніж на наступних етапах.
На другому етапі країна нововведення паралельно із вітчизняним виробництвом нового товару може розпочати його випуск за кордоном (зростає попит). Крім того, випуск цього ж товару може розпочати й іноземний конкурент. Існує конкуренція між виробниками.
На третьому етапі світовий попит на новий продукт починає вирівнюватися. Продукт стає більш звичним та стандартизованим, тому його виробництво у країні з високим рівнем технології втрачає зміст. Виробництво переміщується у слаборозвинені країни, які мають надлишок дешевої робочої сили. Існує цінова конкуренція, експорт скорочується.
На четвертому етапі технологія та обладнання настільки вдосконалюються, що для виробництва товару вже не потрібна особлива кваліфікація, і тому воно знаходиться в країнах, що розвиваються. Попит та виробництво скорочується. Існує конкуренція між виробниками, країна нововведення стає імпортером.
